Як дітям знайти мотивацію навчатись після стресових подій. Поради психолога

04 08 2022

04 08 2022

Зараз всі ми проходимо через випробування війною. Але насправді в нас просто немає іншого вибору – необхідно вистояти, перемогти, відродитися і допомогти нашим дітям пройти через цей досвід. Онлайн-школа математики Матема поговорила з дитячим психологом Катериною Лічман про те, як дитині пережити стрес, не втратити мотивацію до навчання та адаптуватися до нових умов.

Як дитячий мозок реагує на стрес

Мозок дитини, як і у дорослої людини, має три основні частини: рептильний мозок, лімбічна система і префронтальна кора. Рептильний мозок відповідає за базові потреби, наприклад, оцінює чи безпечне середовище навколо, думає про голод, спрагу та сон. Лімбічна система відповідає за емоції: прив’язаність, близькість, контакт з іншими людьми. Префронтальна кора відповідає за бажання пізнавати нове, мотивацію до навчання і самоконтроль.

Якщо діти переживають стрес, то повертаються до рівня рептильного мозку. Тобто мозок в першу чергу цікавить безпека та інші базові потреби. В другу чергу він дбає, щоб поруч були близькі люди. І тільки у випадку, якщо усі ці потреби задоволені, можна говорити про пошук мотивації для навчання.

Стрес блокує діяльність префронтальної кори. Ось чому дітям важко навчатися в таких умовах як зараз. Думаю дорослі теж помічають, що продуктивність під час стресових ситуацій погіршується. Так працює мозок. Потрібно розуміти, що діти не лінуються, просто зараз їм важко.

Але ми не можемо зволікати та відкладати навчання на час, коли війна закінчиться і стрес пройде. Потрібно думати, як подолати ці труднощі та продовжити навчання.

Як допомогти дитині

  • По-перше, батькам потрібно піклуватися про свій ресурс. Звучить банально, але це дуже важливо. Ми не можемо стати опорою для дитини, якщо будемо у поганій формі. Просто подбайте про сон, харчування і дозвольте собі жити.
  • По-друге, батьки мають транслювати дітям свою життєвість і прагнення рухатись вперед. Так, зберігати оптимізм в сьогоднішніх умовах вкрай важко. Але якщо ми не можемо показати дитині, що життя рухається вперед, то і вона в це не повірить. Постійно пригнічені батьки погано впливають на мотивацію в дитини. Якщо дитина побачила, що батьки вивчають нову мову і не опускають рук, вони надихаються і також отримують більше сил.
  • По-третє, не намагайтеся застрягати в позиції жертви, а особливо не вішайте такий ярлик на дитину. Нам дуже хочеться інтуїтивно пожаліти дітей, сказати “які ж вони бідненькі”. Якщо ми ставимось до дитини як до жертви, то позбавляємо її сили. Бо люди, які вважають, що не впливають на стан речей, перестають старатися.
  • По-четверте, допомагайте дитині аналізувати. Запитуйте її про речі, які допомогли їй пережити важкий досвід: “Що ти зміг з цього винести?”, “Як тобі вдалося зміцнити характер?”. Це стане підґрунтям для подальшої мотивації.

Також важливо показати дитині, що існують нові можливості, але не знецінюючи попередній досвід. Якщо ви за кордоном скажіть: “Мені шкода, що ми не вдома, але ми маємо хорошу можливість вивчити нову мову. Нехай ми і не збиралися цього робити”.

Намагайтесь помічати найменші успіхи дитини і вказуйте на них. Дитині важливо бачити ці маленькі кроки, якими вона рухається. Вона думає: “Я впорався цього разу, значить і наступного разу також впораюсь”.

Як вчасно виявити, що зник інтерес пізнавати світ

Апатія – це природний процес. Вона з’являється коли організм довго піддається стресу. Якщо у дитини апатія, вона змінює поведінку, стає менш активною, менше грається. Або ж навпаки: якщо дитина була спокійна і врівноважена, в неї виникають емоційні гойдалки, яких ви раніше не спостерігали. Це можуть бути ознаки того, що у дитини зникає інтерес пізнавати світ.

Подбайте про те, щоб дитина відпочивала. Вдома у неї має бути “тиха гавань”, тому що ріст починається з точки спокою. Скажу з усією відповідальністю, що посидіти за комп’ютером для підлітків – це також можливість розслабитись. У виснаженої дитини мотивація не з’явиться.

Як звикнути до зміни обставин, наприклад при переїзді в іншу країну

Дуже важливо знизити очікування від дитини і від її ефективності. Зрозумійте, що так, як було до 24 лютого, зараз не буде. Ви переходите на інший етап і потрібен якийсь час, щоб адаптуватися.

Для педагогів можу порадити: починайте з простіших завдань. Під час стресу відбувається “відкат” у знаннях, як після літніх канікул. Однак тут він може бути ще більш помітним. Якщо ви не очікуєте шалених результатів, а навпаки радієте кожній маленькій перемозі, то мотивація зростає.

Згадайте, чим дитина цікавилася до переїзду, можливо їй подобалось займатися творчістю. Творчість – це важливий маркер. Якщо дитина малює чи щось майструє значить вже працює префронтальна кора і з нею все в порядку.

Педагогам потрібно передбачити речі, які призводять до ретравматизації. Наведу приклад: в школі за кордоном українському хлопчику запропонували написати твір на тему “мій будинок”. В Україні його будинок знищили і таке завдання знову травмувало хлопця, через що він відмовився ходити в цю школу. Вчителі в таких випадках не винні, адже такі речі передбачити важко. Однак краще звертати увагу на такі триггер заздалегідь.

Батькам варто подбати про організацію робочого простору. Має бути зручне місце, де дитина могла б навчатися. Крісло, стіл, канцелярські товари – це дрібниці, які допомагають зосередитись.

Що робити, якщо діти відтворюють війну

Хочу попросити батьків “видихнути”. Ми не можемо абстрагувати дітей від війни, поки це наша реальність. Дорослі по своєму переживають цю реальність, а у дітей є свій спосіб. І гратися у війну – частина цього процесу, так вони переживають новий досвід.

Коли дитина грає у війну чи ліпить солдатиків із пластиліну – це нормально. Так вона скидує негатив чи агресію. У грі ви можете впливати на все, що завгодно і змінювати сюжет. Це зцілює психіку. Я не раджу батькам забороняти такі ігри. Нехай ці спалахи люті краще залишаться в грі, а не перекинуться на однолітків в реальності.

Як побудувати взаємини дитини з педагогом

Коли ти працюєш з класом, важливо стежити за динамікою: бачити, які діти випали з контакту, а які перезбудженні. У дистанційному навчанні потрібно бачити увагу учнів, просити їх вмикати камери. Потрібно змінювати види діяльності, робити розминки і відпочинок. Також важливо багато запитувати, щоб відбувся діалог. У дітей молодшого віку концентрація уваги триває максимум 10 хвилин, далі увага розпорошується.

Індивідуальне навчання, на мій погляд, дає більше можливостей. Ти бачиш, коли дитина втомилася, або її увага перемикнутися. У будь-якому випадку педагогу потрібно тримати контакт з дитиною не тільки як з суб’єктом навчання, але та особистий. Створюйте невеликий простір для того, щоб поцікавитись про хобі дитини, або ж про її життя. В такому випадку дитина залучена, вона бачить вашу цікавість і це дає кращі результати.

author
Світлана Кравець
Написав статей:
Декiлька cлiв про автора: