Людмила М.

Я завжди мріяла працювати з дітьми чи то у садочку, чи то у молодшій школі. До своєї мрії я йшла дуже довго, але я все ж таки її здійснила – почала працювати у початковій школі вчителем. У вільний від основних уроків час, я додатково займалась з дітьми, Читати даліяким важко було засвоїти матеріал за час шкільного уроку. Також цікаво додатково займатись із тими дітьми, кому легко дається шкільне навчання, і вони потребують більше і складніших завдань. Адже важливо зберегти ось те бажання вчитись, яке і допомагає досягнути певних вершин не лише у школі, а і у житті.
Кожне заняття із дитиною я починаю із розмови про її захоплення, події, що відбулись, самопочуття тощо. Потім ми плавно переходимо до повторення вивченого або перевірки домашнього завдання. І вже потім розбираємо заплановані на цей урок завдання.
Періодично можемо робити зупинки для вправ з нейробіки, щоб переключити увагу і налаштуватись на кращу роботу.
Намагаюсь не доводити стосунки з учнями чи їхніми батьками до конфліктних ситуацій. Це непродуктивно. Але якщо уже уникнути не вдалось – все вирішується відповідно до суті конфлікту. Однакових і готових рішень у таких випадках не буває.
Робота вчителя побудована на взаємодії з великою кількістю людей, тож дивних та цікавих ситуацій у кожного з нас є чимало. І ця кількість збільшується щодня.
Бо життя надто непередбачуване.